Золота й небесна жінка

Золота й небесна жінка

В золотім небеснім місті,

В золотій своїй квартирі

Місить глину, а не тісто.

Вона тішиться роботі,

Вона згадує про сон свій,

У її тісній квартирі

Ночувало нині сонце.

Ти прокинься завтра рано,

Запитай його: "О, хто ти?".

Але він промовчить доти,

Доки ти не зрозумієш

Він тобі наснився й потім

Ти його зліпила з глини.

Ти не мала половини,

Нині маєш і не радієш.

Золота й небесна жінка

В золотім небеснім місті,

В золотій своїй квартирі

Прошепоче ніжні вісті.

Не про те, що ніч ліпила,

Своє щастя довгождане,

А про глину, як причину,

Сну безсоння і кохання.

Ти прокинься завтра рано,

Запитай його: "О, хто ти?".

Але він промовчить доти,

Доки ти не зрозумієш

Він тобі наснився й потім

Ти його зліпила з глини.

Ти не мала половини,

Нині маєш і не радієш.