Мудрий, бо нiмий

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева - в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі, сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти?

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Земля собі летіла - осінь, літо, зима

І небо там висіло, де вже нині нема

Я можу набрехати і лишитися сам

Я можу написати і забути слова

Ходили мої ноги, а не видно слідів

Робили мої руки всьо, шо я захoтів

Дивились мої очі, але їх вже нема

Колись ше мої губи говорили слова

О-о-о, мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

О-о-о, мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

Мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

Мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

Я не хочу того всього за собою забирати

І не можу вже ніколи нові гори малювати

Плакати не час - ніхто не хоче того знати

Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати

Плакати не час - гаряче море тихо впало

Я лишився на піску і там, де граби повмирали

Не чути наші кроки, там нема чого ходити

Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись

О-о-о, мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

О-о-о, мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

О-о-о, мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)

Мудрий, бо німий (мудрий, бо німий)