Марширують добровольці у кривавий тан,

визволяти Україну із її кайдан!

Окупант горить, прапор майорить,

хто не вирив яму ще собі то має рить!

В землю пада зомбі, скоро виростуть квітки,

наші на концерт Кабзона роздають квитки!

Закриваю вікна, відкриваю "Заповіт",

падає літак рашиста — дяка за політ!

Ангел не відступить, шаленіє Сатана!

Це наша країна, суки, більше не страна!

Зареве Дніпро! Вилізе із берегів!

Плюсуємо добро! Мінусуєм ворогів!

Тільки з волі Бога вимикається ліхтар

нашої душі, а тому ще летить Ікар!

Я звертаюсь римами до тебе «руський мір»

у нас пломеніють крила, а не рила, зрозумів!

Будемо і ми не ми, як будемо німі!

Ліпше крики у крові, ніж мовчати у ярмі!

Заведемо на світанці наші кулеметні танці,

якщо стрінеш українців ти забудеш про спартанців!

Марширують добровольці у кривавий тан,

визволяти Україну із її кайдан!

Окупант горить, прапор майорить,

хто не вирив яму ще собі то має рить!

Дивиться Шевченко на нас із небесних місць,

як його нащадки тут перевіряються на міць!

Для кремлівських тих ослів, що моляться на культ,

хай не вистачило слів, зато вистачає куль!

Скільки вечорів під снарядами і світань…

Думав як зайдеш на наші землі стрінемо з вітань?

Думав намалюєш зетку і ти Зоро, але тут

якщо намалюєш зетку, Рафаель, ти скоро труп!

Під крики сирен на електричному стільці,

прориваються вірші, мовби Січові Стрільці!

Заряджаю своє слово і палю у далечінь,

дали прикурить тому кому падлюки дали чин!

Кровавим чорним оловом випльовую рядки!

Мов картоплини голови закидують в грядки

бездушні окупанти, для імперії підкови,

до зустрічі в ніде, в нізащо і в ніколи!

Марширують добровольці у кривавий тан,

визволяти Україну із її кайдан!

Окупант горить, прапор майорить,

хто не вирив яму ще собі то має рить!