Дотягнутись до неба

Світло в кінці коридору тьмяно горить і не гріє.

Людям нікуди йти, вони сплять серед руїн та застав.

Хтось колись дарував людям мрію

І цим самим виконав план.

Дітей вкрий ковдрою асфальту, на ніч сирени серед завалів

Всюди попіл і пил - за кожним твоїм рухом стежать.

Ніхто і ніколи не буде покараний,

Тільки жителі кожної вежі.

Надії знайти захист й тепло

І задовольнити всі свої потреби

Накриють папером й залізобетоном

Бажання дотягнутись до неба.