Мамо

Мамо,ой мамо

Втрачаю людяність плачу за тебе

Запах війни металевеє небо

Мамо,обійми мене мамо

Місто тримає у своїх долонях

я залишаюся в цьому полоні

Мамо,ой мамо

Я мабуть у вісні,чи напевно це кома

Мій подих відчу під завалами дому

Мамо,ой мамо

Зроби собі ліжко в метро у вагоні

Та й не витрачай свої сльози солоні

Бракне повітря на нульовому поверху

Нам би побачити трохи сонця між цеглою

Відчути запах пролісокуів , а не пороху

Бо кожень день тисне на груди наполегливо

Залізо знов розірве марлеві хмари

Не чуємо вітру, а лише повітряні

В чому ми винні , скажи мені , мамо

Але невже буде все так віднині

Мамо,ой мамо

Втрачаю людяність плачу за тебе

Запах війни металевеє небо

Мамо,обійми мене мамо

Місто тримає у своїх долонях

я залишаюся в цьому полоні

Думки мої летять, ніби камінь у воду

та й немає видимих причин щоб не чекати світла

Тільки очі людей, немов змінюють погоду

вночі небо, ніби дощем змінює повітря

В нашім серці лунає воля, тоді для нас це не марно

Прагнемо відчинити би там ті двері квартири

пройти коридор хоча б гуманітарний

промовити по телефону "ми цілі"

Мамо,ой мамо

Втрачаю людяність плачу за тебе

Запах війни металевеє небо

Мамо,обійми мене мамо

Місто тримає у своїх долонях

я залишаюся в цьому полоні

Мамо,ой мамо

Я мабуть у вісні,чи напевно це кома

Мій подих відчу під завалами дому

Мамо,ой мамо

Зроби собі ліжко в метро у вагоні

Та й не витрачай свої сльози солоні