Дід Матвій

Жив на світі дід, йому було уже за двісті

Вже багато літ йому всі люди ненависні

Та прийшов кінець терпінню і він стриматись не зміг

За людьми оскаженіло із сокирою побіг

Приспів:

Стій! Стій!

Та здурів старий Матвій

Стій! Стій!

"Не помилую не мрій!"

Люди, мов щури, тікали в паніці від нього

Зрештою змогли раптово збити з ніг старого

Біля спаленої хати прив'язали до сосни

"Ти хотів нас повбивати, але в чому ж винні ми!?"

"За життя своє я всі гріхи людські пізнав,

Підлості, брехні і зла від вас було сповна.

Зло, воно у ваших душах

Я цей світ звільнити мушу

Від вас усіх.

Ви своє життя загубили

Та розплату заслужили!"

І дід затих...

Приспів:

Вбий! Вбий!

Ми з тобою дід Матвій

Вбий! Вбий!

Не помилуєм, не мрій!