Ненависть

Ненависть мене з'їдала, не давала вже декаду

Закривати давно відкриті справи

Прийняти себе та власні травми

Інша ненависть

Ненависть не та, яку сьогодні маю

Для мене то вода з Дунаю

Для мене то карпатське повітря

Для тачки як нітро, для Бардаша ділдо

Зараз це пальне, не гАльма, як було тоді

Та тепер нормально врешті, звук від війни

Лише підпитує її... скажи мені,

Що ти ненавидиш і я скажу хто ти

Сини, коли гинуть - ненавиджу

Ворожих солдатів - ненавиджу

Токсичних колишніх - ненавиджу

Нарешті тепер не себе я ненавиджу

де цей поріг? між ненавистю і любов‘ю?

між людяністю і контролем?

чи людяний той хто дозволить собі

бути живим і дати емоціям волю?

чи той, хто пробачить, вдоволений?

чи той, хто образив, вдовлений?

життя це та ще морока

і всі в результаті спотворені

чи згоден ти з тим, що забути не значить пробачить?

серце — репнутий м‘ячик…

шкіра нестерпно гаряча

біль у душі не кульбаби насіння

подих легкий не розвіє по вітру

чи _ те що спаплюжено кров‘ю

лиш кров‘ю і можна відмити?

чи маю я право на ненависть?

чи маю пробачить, як Ієсус?

чи все, що навколо лише мій сон

і за це все _ я кару несу?

мораль же відносна? чи ні?

ми у піднебесній? чи на дні?

це хаос мене оточив і поглинув

чи лиш дивина у моїй голові