Гайдамака

Бій відлунав і червоні знамена

Затріпотіли на станції знов,

І до юрби полонених

Сам комісар підійшов.

Аж до кісток пропікає очима,

Хлопці стоять перед ним як мерці.

П'яно хитається смерть перед ними,

Холодно блима наган у руці.

Є гайдамаки між вами, я знаю.

Кожного кулі чекає печать.

Стиснуто зуби останнім мовчанням,

Всі полонені мовчать.

Ви ж всі такі як і я чорнобриві,

Шкода розстрілювать всіх.

Гляньте навколо сонце і ниви,

Відповідь сміх.

Ну так пощади не буде нікому,

Вас не згадає замучений край.

Вийшов один і сказав комісару

Я гайдамака, стріляй!

Я гайдамака!

Я гайдамака!

Я гайдамака!

Я гайдамака!

Стріляй!