Соколята (Акустична версія)

Крутилось пір'я на вітру

І я згадав негоду ту

В яку мене моя любов покинула

Виймали жала із грудей

Очата двох моїх дітей

І вся моя любов на них рікою хлинула

Зростають у гніздечку соколята

О Боже, ти за все мене прости!

О як я їх не хочу відпускати

У простори юнацької мети!

В роках моїх така велика сила

Та долю не затримати нічим, —

Сини мої візьміть мої вітрила

Та й батька не забудьте поміж тим!

Я спав роками у вогні

Біда сивіла на мені

І тільки мати у селі в сльозах журилася

А я синочків обіймав

І сам у себе запитав

О де ж ти, моя доле, забарилася!?

Зростають у гніздечку соколята

О Боже, ти за все мене прости!

О як я їх не хочу відпускати

У простори юнацької мети!

В роках моїх така велика сила

Та долю не затримати нічим, —

Сини мої візьміть мої вітрила

Та й батька не забудьте

Зростають у гніздечку соколята

О Боже, ти за все мене прости!

О як я їх не хочу відпускати

У простори юнацької мети!

В роках моїх така велика сила

Та долю не затримати нічим, —

Сини мої візьміть мої вітрила

Та й батька не забудьте поміж тим!