Нерозвійно нагусла над мокрим вікном
Осліплених днів каламуть
Речі спокійно живуть
Не зринають гіркі слова
І сіріє печаль моя
Як під льодом трава
Заростає дзеркало пилом
Пам'ять ніжної – забуттям
Нехай речі спокійно живуть
Під глухою корою мовчання
Ні вечірня зоря, ані рання
Ні з далеких, ні з близьких доріг
На мій забутий поріг
Милого голосу не приведуть
