Чому ти їх так довго терпів

Перший куплет:

Приведи мене до мого міста, яке лишилось моїм.

До його ще надійних брам, ще теплих руїн,

до його опівнічних ринків і високих веж.

Я ж знаю, що ти мене приведеш, вірю, що приведеш.

Коли я повернусь туди, звідки колись тікав,

коли підійму камінь з бруківки і сховаю його в рукав,

коли зайду у свій дім, втомлений, мов по сівбі,

я скажу тобі тихо і легко, так як завжди говорив тобі:

Приспів:

Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?

Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?

Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.

Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.

Другий куплет:

Що вони тут робили, доки я був у вигнанні?

Поясни мені, чому ти їм це дозволив, поясни мені.

Це ж ти допоміг їм одного разу підібрати до міста ключі.

Тож як тобі з цим живеться, як тобі спиться вночі?

Може ти теж сидів із ними за моїм столом?

Дихав моїм повітрям, грівся моїм теплом,

говорив моєю мовою, сміявся сміхом моїм,

може, навіть думав про мене, нічого не кажучи їм.

Приспів:

Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?

Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?

Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.

Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.

Третій куплет:

Я довго стоятиму на порозі, не маючи сил увійти.

Мене ніхто не зможе розгледіти між ночі і темноти.

Але я запам’ятав кожен твій натяк і кожен знак.

Світ ніколи не буде таким як був, і хай буде так.

Приспів:

Чому ти так уперто мовчав, доки чинилося зло?

Ти ж знаєш сам, що без тебе тут нічого б і не було.

Ти ж знаєш сам, що все було тому шо поруч був ти.

Мені здається, ти щось загубив і сам не можеш тепер знайти.

Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?

Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?

Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.

Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.