Козацька балада

Засвіт встали козаченьки,

Туманом вкрився сивий степ.

Де меч стискає міцно руки,

Там волі голос дзвоном плет.

Вітер шумить, шаблі дзвенять,

Зірки на небі шлях освітлять.

Вільний наш дух, як кінь у степу,

Вічна любов до землі народу.

Козацька шабля на плече,

Батьківський заповіт живе.

Смуток у серці ніч не несе,

Сміливо йдуть, лиш віра зове.

Вітер шумить, шаблі дзвенять,

Зірки на небі шлях освітлять.

Вільний наш дух, як кінь у степу,

Вічна любов до землі народу.

Козацька шабля на плече,

Батьківський заповіт живе.

Смуток у серці ніч не несе,

Сміливо йдуть, лиш віра зове.

Вітер шумить, шаблі дзвенять,

Зірки на небі шлях освітлять.

Вільний наш дух, як кінь у степу,

Вічна любов до землі народу.

Стоїть місяць над горою,

Світлом сріблить холодний шлях.

Де козаки пливуть рікою,

І рідний край у їх серцях.

Вітер шумить, шаблі дзвенять,

Зірки на небі шлях освітлять.

Вільний наш дух, як кінь у степу,

Вічна любов до землі народу.

Зірка на небі, як мрія в душі,

Сяє, мов доля, ясна і свята.

Ми не зламаємось, браття, сестри,

Правда і честь наша боротьба.

Вірний кінь несеться в степ,

Там, де вітер волю несе.

Козацька пісня лине в віках,

Слава і дух живуть у серцях.