Вітчизна

Тобі знайоме почуття спустошення

Коли ідуть бої без оголошення

Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу

Та у душі тепло замінюють морозами

І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі

Прийшов до тями, опинившись на платформі

Пульсує в грудях серце посеред самотності

І вже ось-ось почнеться відлік незворотності

І ніби до повітря доступ перекрили

Та через мить ти підірвешся на ворожій міні

І ніби місто охопила революція

Скрізь падає каміння, палають вулиці

А на майданчиках дитячих гуляє вітер

Порожня гойдалка там, де вчора були діти

І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати

Луна довічний сум твоєї втрати

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає

Тобі знайоме прощавання нескінченне

Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах

Квиток в один кінець, і ти стоїш на станції

І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції

У голові прокручуєш з життя світлини

Щоб все запам'ятати до останньої краплини

І вже нема часу триматись за руки

І, наче мить, проносяться години

А далі потяг їде на шаленій швидкості

Від рідної землі твоєї долає відстані

Туди, де з гір зриває ріки водоспадами

І крик птахів розлітається по автострадах

Туди, де ми навік пов'язані з тобою

Туди, де час ніколи нам не дасть спокою

У цих миттєвостях та їх дрібних частинках

Ми разом до останньої життєвої сторінки

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я

Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає

І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я

Я тебе не забуваю

Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема