Тебе я знайду

Давно, як світ, за сім століть...

Ой, то було, було! Ой, загуло-гуло.

Все почалось з дівочих слів: "Чом ти не прийшов?"

Якби ти знав, як я ждала...

Ой, я ждала-ждала, не дождала-далась.

Та не знав ти, що від мене не втікти,

Не замести сліди.

Тебе я знайду, тебе украду.

В ліс темний заведу і з розуму зведу.

Тебе я знайду, тебе украду!

Коханий мій немов зімлів...

Ой, а коханий твій дійсно таки зімлів.

Бо я прийшла, його знайшла, а він не чекав.

Як соловей він заспівав,

"Люба моя-моя, все поясню тобі я".

Місяць в трави ліг, місяць впав мені до ніг,

Ти знов від мене втік!

Тебе я знайду, тебе украду.

В ліс темний заведу і з розуму зведу.

Тебе я знайду, тебе украду!

Тебе я знайду, тебе украду.

В ліс темний заведу і з розуму зведу.

Тебе я знайду, тебе украду!

Тебе я знайду, тебе украду.

Тебе я знайду, тебе украду!