Трійця

Зведені три Їхні шляхи Виділили Давні Боги Кожному з них Свої сили Ріки течуть Гори ростуть Світ не зупинявся Настав час, щоб Перший узрів Що його так Непокоїть Скільки років Ще йому тут У неволі Жити собі Знаючи лиш Що не буде дому Ніколи, а Другий ішов Серед промов І прокльонів Лишились там Дім і любов За спиною Кров'ю труїв Своє нутро Пошуками Щастя, пропащий він Створював світ Правила всі І кордони Манило їх Слухати сміх І промови Спрага веде Може і вб'є Та переконався: Ніколи не Зра- Дить Слух, Серце і доля! Їх завжди було троє тут! Бо- Жий Дух Щиро говорить: Батько і син далі разом не йдуть Сміх Плач Смерть Завжди по колу... Вони тисячу років тут! В до- Бру Путь По трикутнику знову Колись хтось з них змінить маршрут Знали б вони, Давні Боги, Що накоять Нащо їм це? Кожній душі Давати волю Знайдемо час ще Розповісти, Спершу в нас є ще третя Ой, де ж вона? Третя із них Хотіла щось Чого - не знала Блискавкою З боку у бік Її кидало Ріки текли Гори росли Вона переконалась Знов згадала, що Зра- Дить Слух, Серце і доля! Їх завжди було троє тут! Бо- Жий Дух Щиро говорить: Батько і син далі разом не йдуть Сміх Плач Смерть Завжди по колу... Вони тисячу років тут! В до- Бру Путь По трикутнику знову Колись хтось з них змінить маршрут