Слова

Заховається стомлене сонце за чорнії гори Вийде місяць — і зорі розсипить з своєї комори Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї Засинає натруджений день, сон прийде на поріг У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я Вийшов місяць — і ніч ступа на подвір'я Поміж зустрічами й розлуками Ти вже тішишся онуками І так само чомусь по-дитячому віриш у сни Пробач мені комусь присвячені пісні Я їх співаю знову й знову Пробач мені, що я прихожу лиш у сні А ти співаєш тиху колискову Між тривогами в пошуках щастя летіли години День за днем пролітали літа, час рікою пробіг Але як би життя не склалося, і ми завжди поверталися На святий і гостинний батьківський поріг Пробач мені комусь присвячені пісні Я їх співаю знову й знову Пробач мені, що я прихожу лиш у сні А ти співаєш тиху колискову Пробач одну цю пісню трішечки сумну А літа невпинно пролетіли Пробач одну, оту найпершу сивину Що голову твою покрила Пробач мені комусь присвячені пісні Я їх співаю знову й знову Пробач мені, що я прихожу лиш у сні А ти співаєш тиху колискову
Writer(s): віктор бронюк Lyrics powered by www.musixmatch.com
instagramSharePathic_arrow_out