Поле троянд

Давно вже наче не болить, адже час гоїть рани

Розтануть спогади в ту мить, коли мене не стане

Колись крізь камінь проросте, розквітне ніжна квітка

Наповнить змістом мої сни, чи я до цього звикну?

Я йду до неї, долаючи милі

В скронях біль, пил на очах

Мов птах, зі скелі

Впаду я вниз на поле троянд

Ну щоб здавалося з того, що більше йти не можу

І що з того, що кожну ніч знов бачу сни тривожні

Знов бачу поле вдалині, що полум'яно квітне

Там серед квітів я впаду і що є сили крикну:

 

Я йду до неї, долаючи милі

В скронях біль, пил на очах

Мов птах, зі скелі

Впаду я вниз на поле троянд

Хоч не можу йти та роблю ще я крок

Я дійшов, я зміг! - лине крик до зірок