Ганьба

Кричу "Ганьба!" Але моє волання Не долітає до престолу Була одна, тепер нас тисячі Анумо стали в коло І дивимся одне на одного Мов молоді телєта Він каже: "Ето перші росткі Національного самосознанія." Але без него знаю я Хто не живе, той не вмирає Хто не заснув, той си не просинає Хто очі не відкрив, той ніц не баче За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче Кричу "Ганьба!" Кому? Собі! А вам дарую слід від ярма на шиї Дітей, забувших рідну мову І жаль за ваші літа молодії Коли "Ура!" кричали на любу промову ("Урочисто присягаю народові України...") Замовкни, вчений гнидо (мовчи, бл...) Облиш переконання! (кажу тобі, мовчи) Тепер вже точно знаю я Хто не живе, той не вмирає Хто не заснув, той си не просинає Хто очі не відкрив, той ніц не баче За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче Ганьба! Хто не живе, той не вмирає Хто не заснув, той си не просинає Хто очі не відкрив, той ніц не баче За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче Вся Вкраїна плаче Вся Вкраїна плаче Вся Вкраїна плаче Кричу "Ганьба!"