Море в окулярах

Ніколи не будуть вічно

Жити моїми словами

Сьогодні додому одна і

І без чобіт я чомусь повернусь

Море в очах і назовні,

Мені його обіцяли

Де же мої окуляри,

Ті, без яких я навіть не втоплюсь?

Блакитне скло, як вітражі

В очах, кіно мені покажи

У них, і все розкажи

Море, пісок, чому сірий він?

Ікон безліч на стіні,

Але чомусь не святі

Скільки моїх заповітів

Дурні проґавили, скільки?

Може, їх тре записати?

Але чомусь їх ніхто не навчив

“Ніколи не буде вічно

Будь-яка погань жити,

Але це зовсім не точно”

Так у моїй святій книзі й пиши

Блакитне скло, як вітражі

В очах, кіно мені покажи

У них, і все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Море, пісок, чому сірий він? (Блакитне скло, як вітражі)

Ікон безліч на стіні (В очах, кіно мені покажи)

Але чомусь не святі (У них, і все розкажи)

Все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Все розкажи

Все