Не сваріть мене, мамо

Чуєте, мамо, маю для вас кілька слів, дорогенька…

Не сваріть мене, мамо,

Не сваріть мене, мамо,

Я все розповім.

Я сумую за вами,

Я сумую за вами,

Ну як там наш дім?

Я не дзвоню, пробачте,

Переїзди, контакти, доросле життя,

Не сваріть мене, мамо,

Не сваріть мене, мамо,

Бо я вже не та!

Ваша дівчинка зовсім не та,

Ваша дівчинка стільки усього пройшла,

І не те щоби грішна, але й не свята,

Не сваріть мене мамо, моя золота,

Не сваріть мене мамо, моя золота.

Я шукала й кохала

Я втрачала й тікала

Блукала в пітьмі

Але завжди співала

Але завжди співала

Веселі пісні

Ви казали - пропаща

Ви давали поради

Не спали вночі

Ви хотіли як краще

Та в жіночого щастя

Десятки (чимало) ключів.

Ваша дівчинка зовсім не та,

Ваша дівчинка стільки усього пройшла,

І не те щоби грішна, але й не свята,

Не сваріть мене мамо, моя золота,

Не сваріть мене мамо, моя золота.

Напевне, усі мами плюс-мінус однакові: хвилюються, радять, сваряться, плачуть… і скільки б тобі не було років, де б ти не жила, кого б ти не кохала, мама завжди залишається мамою…

попри все і аби що.

Ваша дівчинка зовсім не та,

Ваша дівчинка стільки усього пройшла,

І не те щоби грішна, але й не свята,

Не сваріть мене мамо, моя золота,

Не сваріть мене мамо, моя золота.