The Day Will Come

З румовищ і вогню свій скарб найбільший – правди,

Озлобленим богам не відданий на мсту,

Від вогнища свого відходячи, забрав ти

З собою і несеш крізь стужу і сльоту.

Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики,

Чужі слова в устах, розчавлені серця,

І зловорожий гнів – такий, як твій, великий,

Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця.

Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче,

Зривається, встає, – о добре бачиш ти! –

Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем

Високе полум'я єдиної мети.

І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці,

Твердих, як серця стук, – ти їх так довго ждав! –

Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці,

І гнівний рев стихій, і альказари слав.