His Twenty-Fourth Spring

Вечір холодний. Не диво. Весна Вечір високий, глибокий, без дна Росяний росами-зорями сон П'яний від пахощів мокрих сосон Вийди самітний тоді перед дім Тиша обійме тебе, мов мороз Вечір шепоче в танку молодім палиться срібними іскрами рос Чисті холодні кришталі різьбиш З мармуру мрії, уяви, думок Палиться росами, шепче комиш Зорі заплутались в дивний клубок Тихо впаде поміж трави одна Вечір холодний. Не диво. Весна