Сутінки і небо без зірок
І всі каштани п'яні.
Вулиці пусті, ти йдеш за кроком крок,
Ти епілог в оповіданні.
Тільки в ночі одна,
Хочеш кричи – вільна,
Закриті всі вікна,
Одна.
Вже майже рік без сна
І між собою війна,
Ходиш оголена
Одна.
Всі кафе неначе земляки,
В них пила доволі часто.
Метрополітен і ти давно на "ти",
Бути наодинці так сучасно й невчасно.
Перед дзеркалом, торкаючи себе,
Ти наодинці із думками.
Світло у вікні із розуму зведе,
Всі твої сни – це драми.
