Засинай

Засинай,

Вже час відпочивати,

Тихий гай

І земле моя мати.

Звідкіля,

Як тебе величати?

Ти прийшла

Як ненька вкласти спати...

Засинай, сонце

І місяць, і зорі,

Занурюйтесь в сон, наче в воду,

Народжені в морі.

Рука її ніжно колиску тихенько гойдає -

І в колі Сварожому все завмирає.

Лиш вітер гуде серед степу і сірого неба -

У ньому і дихання, й спів

Колисковий з твоїх голосів,

І норов холодний і лютий, й журба,

І шепіт ледь чутний в чиїсь зимніх снах.

По зимі вже верба

Із шаленою тягою жити

Першою сил набереться,

Сама, Берегиня,

І знову відродиться в Світі життя,

А до того

Хай очі твої під повіками дивляться сни,

Хай зійде на нівець палкий жар,

Що палає в землі:

Той холод її, -

Він вгамовує біль і тягар лихоманки знімає.

Все лишиться як є,

І не стане лиш того, чого бути в світі не має...

Засинай -

Мов мати тихо просить,

Небокрай

Вже ледь тримає сонце.

До небес

Хай линуть твої думи.

Пройде час -

І знов від сну пробудить...