Зміни

Не знав, що коли падає на плечі,

Під поглядом твоїм вологий сніг,

Він важить стільки ж що й усі ті речі,

Що жоден з нас так і не відпустив.

Й поміж нами росте темрява прірви,

Хибний шлях кличе нас знов.

Але виринай зі снів -

Шкода, що болить.

Та нащо сліди свої

Ставити двічі

У минулорічний сніг.

Знаєш же, тобі

Зміни так личать.

І ми вирушимо в світ,

Вихреснувши мить,

Де хтось з нас за звичкою

Іншого кличе.

Відпускаючи, люби

Себе більш за всіх -

Це так тобі личить.

Я обіцяю назавжди піти -

Ти обіцяєш змінитись на краще,

І я довіряю, та вже в самоті,

На цьому тлі, щиро вважаючи:

Зі мною важче.

Ти знов розквітнеш з приходом весни,

Цього разу не позичай на це чужої думки.

Досвід таки дається взнаки,

Любов до себе - твої обладунки.

Не іди в темряву прірви,

Хибне те, що кличе нас знов.

Але виринай зі снів -

Шкода, що болить.

Та нащо сліди свої

Ставити двічі

У минулорічний сніг.

Знаєш же, тобі

Зміни так личать.