Свята ріка

Ми, нарешті, дійшли до цієї святої ріки.

Нас покинули всі, навіть чорні повсюдні круки,

що літали вгорі, поки ми пробиралися в темінь,

залишилися лють і оті, що міцніші за кремінь.

А навколо вітри та колюча пустельна зима,

безнадії нема, бо заміни нам також нема.

Є холодна ріка, де на хвилях написані дати

наших днів і ночей, а ще втрати, ненависні втрати.

Повернути ніяк і попереду темна вода –

чи глибока, чи ні, та за нею скажена орда,

що випалює степ і руйнує доглянуті села,

ріже чесні хрести, топче книги, плюндрує джерела.

Але мусимо йти за широку ревучу ріку.

Ця дорога важка, проте Бог нам обрав лиш таку.

Доведеться плисти дуже довго та, мабуть, далеко

і вернуться круки, а за ними і білі лелеки…

Доведеться плисти дуже довго та, мабуть, далеко

і вернуться круки, а за ними і білі лелеки…

Доведеться плисти дуже довго та, мабуть, далеко

і вернуться круки, а за ними…