Сталеві квіти

Кажеш все про мене знаєш ти Навіть стіни мають очі тут Ну у кого вже навчилися? Ти дай йому мою сорочку Білу ту Ти така, як я, незламна Але там, де я себе запхав, Ані психолога, ні шамана Після всього через що пройшли Починати знову все з нуля? Небо-небо, чуєш, небо, я земля Бо вже той день коли Ми зриваємося на крик Я не знаю тебе – звик А якщо можеш без мене далі йти, То підкажи коли відпустить, В руки твої, що очікують Крізь валуни човен правлю Зі шкіри вистрибну, списом, стрілою, навиперед Поряд в останній твій зойк я себе поставлю Аби ще знов розпочати, зіграти наш спільний сет Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти Так усе й влаштовано Тут зашив, там тече Якщо впав - встань знов Переклав на інше плече Пішов брак людей, сутінки думок Поклади їм край Коли все ніяк - перевертай вініл, крути ще Куплені, продані, забуті, згадані Але не крадені сонячні наші дні, ні Різні коли брудні, коли тендітні - ні Хочеш пробач, хочеш "ізвіні" Але... ким тобі був, ким тепер став Ким була мені Ми були на все це згодні Прошу, тільки не сьогодні Чуєш? Тільки не сьогодні Я намагався навіть на горі бути ким я є Лиш мені моє, собі лиш своє Бо невдовзі хвилі змиють сліди Там де спільну мову шукав з тобою В небі нічному серпневому наше придане Чому так довго минав, хто ховав, де ховалася? Вип'ю тебе по краплині і все дізнаюся Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти Але ось тут, прямо тут Між ребер з'явився порожній кут Я кричав, просив, благав, на жаль Бо ти для мене і пекло і новий рай Схибили раз і все на нівець Так мій зошит зламав і олівець Так я сильний, я вільний, але пустий Ти підкажи коли відпустить Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам, А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти