Забудь

Забудь! Забу-у-у-удь! Де кам'яна земля, навколо дикі квіти Знову мертва петля, хоч і не встиг злетіти Вкотре відлік з нуля від нетрів до еліти Лід догорає до тла! Холод так любить боліти! Забрала в поета усі слова Сука виїла нутро, скажи де тоді голова Знову впав, потопив на дно, хоч сам собі понаобіцяв Не ставати на граблі Та доля міняє місцями нас Та мене минає твій біль Ніби викидає в підпілля Доки догорає фітіль Як в фільмах - вільно, повільно Ніби новина ніби ні Ніби ми на глибині Важко здатись Та щоб вижити повинні Забудь Немає більше днів, де кохав тебе Забудь Після осені весна не прийде Забудь мене Забудь усе Забудь, кажу, ця весна не прийде Забу-у-у-у-удь! Я дивуюсь скільки було не потрібних слів Пуста трата сил! Я не цього хотів Я втомився рахувати кількість зайвих миль І з годинника пісок вітер скло розбив Я йду нізвідки в нікуди Підімною тони води-вони змили мої сліди Кожна наступна книга тримає ту древню суть А душать не перлини на шиї, а перли ртуті! Забудь Немає більше днів, де кохав тебе Забудь Після осені весна не прийде Забудь мене Забудь усе Забудь, кажу, ця весна не прийде Забу-у-у-у-удь! Забу-у-у-у-удь Немає більше днів, де кохав тебе Забу-у-у-у-удь Після осені весна не прийде Забудь мене Забудь усе Забудь, кажу, ця весна не прийде Забу-у-у-у-удь! Я загубив все те, що я мав і що так любив Не залишив тобі ані прози ані віршів Я не відповів на всі запитання і полетів До тих берегів, де все ще живе щирість почуттів