30 повінь

Я забираю свою прозу Розмитую казками Було так непросто Потреба підказ! Потреба підказки! Я забираю свою прозу Розмитую казками Було так непросто Потреба! Потреба підказки! Єднаю свою прозу Розмитую казками Б-б-б-було так не просто Потреба підказ! Потреба підказки! Єднаю свою прозу Розмитую казками Б-б-б-було так не просто Потреба підказ! Я співала тобі уві сні Бача в прозорих рядках твою душу Та горить синевою в домашній печі Тікає, поки я не затушу Тоє горе палає, моє горе мовчить Виводить на сушу Та я не відпускаю, мене не відпускає, я мушу! Я мушу стояти навколішки Смиренно сумуючи Сирена вальсує малюючи слізьми твої лекала - Безжальна, невчасна Я малюю в собі нову ліру ривками Забракло смути, журби Повертаюсь на тоє шо єднало - Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Мої й твої Ти враз украсив мою осінь багряними ранами Циклом в тридцять повінь іржавою барвою Я забираю свою прозу розмитую казками Було так непросто Потреба! Ти враз украсив мою осінь багряними ранами Циклом в тридцять повінь іржавою барвою Я забираю свою прозу розмитую казками Було так непросто Потреба підказки!