Чому?

Кому Бог відкриє карман, повний істини?

Тому, хто черпає долонями чистими

Чому ж ми йдемо на невивчені відстані

Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?

А в небі знов літають чорні ворони

I ми розбіглись всі у різні сторони (ей)

Деталі із одного механiзму, хтось рано, а хтось пізно

Щоб свої землі боронить (чуєш?)

Розкидані із цілого уламками (де?)

Здавалося, що є давно у дамках ми

Бо вміємо терпіти і прощати, але пам'ята Хрещатик

Полум'я за барикадами (хе, хе-хей)

Куди дівати свою віру в правду?

Це ніби якийсь пранк, але пали стіни храму

I те, що ми чули зранку за своїми фіранками

Змусило нас переоцінити свої рамки тут

Бо в серці завжди є місце для любові

I хай iз неба ллє ця цілюща повінь

Бо спершу за своє, а за iнше — потім

До істини вези нас, потяг

Кому Бог відкриє карман, повний істини?

Тому, хто черпає долонями чистими

Чому ж ми йдемо на невивчені відстані

Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?

Так хочеться навколо шматувати все

Так хочеться для споминів тримати сейф

Так хочеться для всіх здаватись кращими

Так казали пращури — і слова ці мали сенс (мали)

Чому ж навколо скільки всього злого (чому?)

І душу тепер ранить смерть, і вже не ранить слово? (Чуєш?)

Вирвіть мені серце, люди, адже я не робот (ні)

Скільки ще пролитись має крові? (Скільки треба крові?)

Плакати, злитися, бути спустошеним

Кажуть, нормально, i так робить кожен

Та як по крупиці зібратися в ціле

Коли все навколо лиш чорне та бiле? (Біле)

Пофiксити зламане, зцілити душу

Ми як нові, тільки з міткою "бувшого"

Час все розставить на свої місця там

Де в серці відкриті дверцята

Кому Бог відкриє карман, повний істини?

Тому, хто черпає долонями чистими

Чому ж ми йдемо на невивчені відстані

Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?