Гул

Заливають іржавий степ

Сірі зливи осінні,

Але в ґрунті не проросте

Перетерте насіння.

Перші кроки сталевих ніг

Від любові до болю.

Вітер змін зупинився й зник

У червоному полі.

Гул багатоголось

Тягне камнем вниз.

Щастя не збулось

Океаном сліз.

Вітер рознесе

Пахощі примар.

Кожен втратив все,

Що не мав.

Пересічена стежка крива,

Мов в метелика крила.

Течію слів зпинила кора

З фарби, бруду і пилу.

Лунає найдорожчий концерт

В тиші районів спальних.

Зігріває зблідле лице

Сонця штучного спалах.

Гул багатоголось

Тягне камнем вниз.

Щастя не збулось

Океаном сліз.

Вітер рознесе

Пахощі примар.

Кожен втратив все,

Що не мав.

(Гул багатоголось

Тягне камнем вниз

Щастя не збулось)

Гул багатоголось

Тягне камнем вниз.

Щастя не збулось

Океаном сліз.

Вітер рознесе

Пахощі примар.

Кожен втратив все,

Що не мав.