Розплелася густа коса
Аж до пояса
Розкрилися перси-гори —
Хвилі серед моря
Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану, і в подушку
Холодну впилися
Та й заклякли, та й замерли
З плачем рознялися
Нащо мені коса-краса
Очі голубині
Стан мій гнучий... коли нема
Вірної дружини?
Немає з ким полюбитись
Серцем поділитись
Серце моє! Серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити
З ким, світе лукавий
Скажи мені
