К.К.К.

Катька стане Катею,

Згодом і по-батькові

Хтось гукне її, неподалік.

Густо - часто від краси -

В теренах самотності.

Було літо – ось і Новий Рік!

Школа, а її стіна

В крейді. Наче сивина.

Вогнищ дим укутав, чим не шарф?

Вранці вздовж по вулицях

Лід бере калюжі всі,

Хто покликав ззаду? А – Зима!

Катька, Катя, Катінька!

Дружина, потім – матінко.

Не мовчи, мовчання – сніг для гір…

Ти шукала, а воно ж

Тихо прийде в серце, що ж -

Тут без особистого, повір.

Похилилась до землі,

Довгими волоссями,

Стара верба. Поруч - лисий я.

Думають, вагаються.

Земля обертається,

Якщо дуже стисло, це – Життя.

Катька, Катя, Катінька!

Дружина, потім – матінко.

Не мовчи, мовчання – сніг для гір…

Ти шукала, а воно ж

Тихо прийде в серце, що ж -

Тут без особистого, повір.