Бачу це з дому, бачу це знову

Час, коли Ленінів знесли, але лячно бути царем.

Навіть тим на троні, злим, хто завжди базарить за реп.

Долоні мокрі не від атак панічних, чуєш, це крем!

Дайте нації паперу! Не пишем, але серем.

Якщо стейк - то сирим, якщо за ідею у пекло - ходім, яу!

Думку із маси рим дістати і вбити всім глибоко в тім\'я.

Грієио, коли горим. Навіть із 38.8.

Це аж іняк не \"Скайрім\", але достатньо тут місій...

Місій у землях, де одні лигарі культурні,

Де створив культ Дурнєв,

Де \"ми же братья\", поки не летить куль в дурнів,

Де збірка Симоненка, не від телика пульт в урні.

Туса в кента,

Смаги - хоч залити кита.

Малих накидав,

Ті відчули чари авада кедавр...

І винен Китай.

Я бачу це з дому, я бачу це знову

І сто років тому все було так само.

Шлак замість бетону берем за основу

І як богомоли ідемо до самок.

Бачу це з дому, бачу це знову,

Ми з кожного тому здаємо екзамен,

Шлак замість бетону берем за основу

І, попри втому, будуєм свій замок.

Все нібито у сні: депутати тепер нас грабують у масках,

Сводоби хочеться кожному тупо вже, а не одним тільки баскам.

Перелякані дії, нема надії і без яєць майже паска.

Затягнутий тип поведе свій народ у майбутнє з затягнутим паском.

Молимо Ілона Маска

Знайти для нас новий Асгард,

Гуртом від LA до Дамаска,

В \"твіттерах\", \"інстах\" і \"асках\".

У протигазах і касках,

Дітям читаючи казку...

\"Пане Маску, будь ласка,

Бо антисептик - не змазка!\".

Та з\'явився час подумати в черзі до \"АТБ\".

Я не шукав вини своєї ні в чому, ну а тепер?

І відчуваю гостру біль через це питання тупе,

Коли спальний мій район схожим трохи став на Тибет...

Де план А, а де Б? Геть не видно у цьому хаосі.

Рукавички врятують тебе, якщо всі ми, блять, голі і босі?..

Я бачу це з дому, я бачу це знову

І сто років тому все було так само.

Шлак замість бетону берем за основу

І як богомоли ідемо до самок.

Бачу це з дому, бачу це знову,

Ми з кожного тому здаємо екзамен,

Шлак замість бетону берем за основу

І, попри втому, будуєм свій замок.»