Без страху в серці

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує

сталить твій дух — тож і терпи, терпи

Ніхто тебе з недолі не врятує

ніхто не зіб'є з власної тропи

Що жив-любив і не набрався скверни

ненависті, прокльону, каяття

Народе мій, до тебе я ще верну

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і чесними сльозами обіллюсь

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує

сталить твій дух — тож і терпи, терпи

Ніхто тебе з недолі не врятує

ніхто не зіб'є з власної тропи

Так хочеться пожити хоч годинку

коли моя розів'ється біда

Хай прийдуть в гості Леся Українка

Франко, Шевченко і Сковорода

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі

уже не ремствуй, позирай у глиб

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує

сталить твій дух — тож і терпи, терпи

Ніхто тебе з недолі не врятує

ніхто не зіб'є з власної тропи