Оті, що в полі

Втікала весна у літо.

Степами. Кудись в світи.

Кидàла волошки в жито,

щоб небо могло цвісти...

Втікала туди, де тéпло,

де діти черешні рвуть.

Де в полі, на тонких стеблах,

червоні квіткú цвітуть.

Збирала. Плела віночки.

То -- маки .То -- кров в полях.

То -- душі... Сини і дочки,

що вибрали волі шлях.

То ті, що цвітуть квітками.

То ті, що вже не прийдуть

додому, до хати, до мами...

І з року у рік -- цвітуть.

Втікала весна у літо...

Несла в оберéмках долі.

І сіяла , сіяла квіти,

червоні. Oті, що в полі...