Додому

Горлиця тихо мале пташенятко питає

Чому ти літаєш самотньо, де твоя зграя

Шукаю я їжу, і мами розтрощені крила

Ракета ворожа у наше гніздо прилетіла

Зграя налякана зникла за обрієм чорним

Заграви червоні у небі над лісом і морем

А мама десь тут, і мушу її відшукати

Щоб високо в небі разом з нею знову літати

Я мрію, щоб діти не бачили жаху і люті

Щоб зникли журба і тривога, мов болі забуті

У снах я вертаюсь щоночі до рідного дому

Там мама теплом огортає і смуток, і втому

Я мрію про диво – врятуйте їй крила, благаю

Щоб разом стрічати, як вернеться вся наша зграя