Плющ

Хотів би я тебе, мов плющ, обняти Так міцно і так щільно, і закрить вiд світа Я не боюсь тобі життя одняти Ти будеш, мов руїна, листом моїм вкрита Плющ надає життя, він обіймає Боронить від негоди стіну голу Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу Їм добре так удвох, як нам з тобою Прийде час розсипатись руїні Нехай вона плюща сховає під собою Навіщо здався плющ на самотині? Хіба на те, аби валятись долі Пораненим, пошарпаним, без сили Чи з розпачу повитись на тополі І статися для неї гірш могили? Плющ їй дає життя, він обіймає Боронить від негоди стіну голу Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу Їм добре так удвох, як нам з тобою Прийде час розсипатись руїні Нехай вона плюща тоді сховає під собою Навіщо здався плющ на самотині? Нехай вона плюща тоді сховає під собою Навіщо здався плющ на самотині?