Секрет

Люди, як люди,

А я народився старим,

Хоч був колись добрим малим...

Так, старим малим...

Літав і не загинув, але,

Мабуть, на небі таки місця нема,

Чи черга моя не дійшла,

І замість мене там ви, а не я...

Летять картини,

Я колись піду та ти не будеш один,

Запам'ятаюсь тобі таким

Веселим, трохи сумним...

Посміхайся, син!

Я нікому не скажу!..

Я не видам наш секрет...

Не забирай, кого люблю

Забери мене...

Я нікому не скажу!..

Я не видам наш секрет...

Не забирай, кого люблю

Бери мене... Бери мене...

О, Боже, знаєш,

Для чого ти їх забираєш,

І нас сумних залишаєш?..

Хіба ж їм тут місця нема?..

Скажи, в чому я винний?..

Боже, знаєш,

Для чого їх від мене ховаєш?..

Десь у хмарах, ну, як вони там?..

Скажи, хоч як вони там?!?

Я нікому не скажу!..

Я не видам наш секрет...

Не забирай, кого люблю

Забери мене... Бери мене!..