Аеліта

Впало за хмарами в ранішнє марево Сяяло, сяяло – щезло Сипалось начебто світом не баченим, З неба пробачення несло. Сонячним маревом, місяць чарами В бік проганяло даремно. Місяць образився – срібними стразами Падали сльози на землю. Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Поміж орбітами снів оксамитових, Душі невидимі – вільні. Прямо із світла мовчить Аеліта, П'є своє приторне зілля. Зорі гукаються, в ніч розпускаються І помирають під ранок. В правому боці – небесні емоції, Зліва – холодний світанок. Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Аеліта Аеліта Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Така як я, така як є – тверда і відкрита Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта Аеліта...