Не питай у неба

Подумай спочатку, як хочеш сказати, У данім випадку найкраще мовчати. Словами не вилий смертельну отруту, Сльозами не змиєш пекельну спокуту... Подумай спочатку, як маєш бути, Коли мого слова не будеш вже чути, Коли мене зовсім не будеш ти бачить, Коли душа в голос візьме та й заплаче... Не питай у неба, Не гніви, не треба, Бо небо бачить, Хто кому виною. Що у нас з тобою - Ніхто не бачить... Подумаєм знову, що будем робити, Так важко здобути, так легко розбити, Послухай же серце, спішити не варто, Поглянь мені в очі - у них уся правда... Не питай у неба, Не гніви, не треба, Бо небо бачить, Хто кому виною. Що у нас з тобою - Ніхто не бачить... Не питай у неба, Не гніви, не треба, Бо небо бачить, Хто кому виною. Що у нас з тобою - Ніхто не бачить...