Впало небо, розтеклось так безпорадно
Відпалало і розвіялось як дим
Ніч без тебе ніби вічність це так складно
Нічим крити, відлякати кроків цих нічим
Чому ж ми такі налякані
Нерви як струни змотані
В міцні канати времені
В лати вдягнені
Ну, пробач мені...
Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Я все одно не кину і не втечу
Ну, що ще треба
Крім дивитися мовчки як ти спиш
Хто не втратив, годі й пояснити тим
Ніч без тебе, не розповідай, облиш
Відпалала і розвіялась як дим
Чому ж ми такі налякані
Нерви як струни змотані
В міцні канати времені
В лати вдягнені
Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Бо я все одно не кину і не втечу
Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Бо я все одно не кину і не втечу
