Ой, ти, Марічко

А у неї коло хати Квіти буйно розквітають Покохав її до болю Туга моє серце крає Покохав її до болю Туга моє серце крає Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой і гарне в неї личко У косі у неї стрічка Чорні очка, мов той терен А зовуть її Марічка Чорні очка, мов той терен А зовуть її Марічка Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой пішов же я до війська Пішла мене проводжати Міцно так поцілувала І казала, буде ждати Міцно так поцілувала І казала, буде ждати Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Як служив я аж два роки Дівчинонька вірно ждала І казала, що в розлуці Ще вірніше покохала І казала, що в розлуці Ще вірніше покохала Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе Ой ти, Марічко, чарівнице Вроди своєї дай напиться Бо не забуду, бо не забуду я тебе