Вона

Моя країна свиньми пограбована Земля на сході кров'ю пофарбована В Криму сумує хатина побілена Країна штучно мовою поділена І нами грають кожен разами В наметах гріємось під час зими Нас дурять далі порожніми фразами Тут совість вивезли КАМАЗами Моя країна мов бездонна шахта Всі кажуть: "Жах", — та при змозі кожен риє шлях там Можеш накрасти, спати на грошах ти Рабом залишишся навіки, навіть в шатах шляхти Кожен без тями щось до хати тяне І те пихате виростить дитя нам І як нам вілізти з цієї ями Де свідомих до провалля тягне покоління п'яне? І то не ворог, не сусід, і не Порох нам усім По під'їздам розкидав сміття А то байдужість до речей, і холод в глибині очей Каже що вже нема ціни життя Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче Відкриті рани і набиті гулі Забуті діти, що пішли під кулі Хто кричав гасла всі роки минулі В своїх кишенях прораховано тримали дулі І нехай бісяться чорти, ми — добровольці Божої чоти Що боряться за свій Едем Поки тримємось гуртом, перживемо цей дурдом І поколінням стежку прокладем А далі тим шляхом вже підуть люди І будуть діти мати гордий, вільний генотип Не дарма постріл прийняли на груди Ті Прометеї, що несли свободи смолоскип Всі хочуть миру, та у всього є міра Ми кожень день ховаємо синів Душа у дірах, та як жити без віри? Колись любов переможе гнів Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче Вона сльозами плаче Бо тут люди подуріли неначе Вона сльозами плаче I всю біль в собі тримає терпляче