Pozanich

Вечір надворі ніч наступає Серце бентежнеє калатає Темнеє небо зіроньки вкрили Лютії тіні світ затьмарили Дай подивитись в яснії очі Чи досі погляд бачиш дівочий І в душу твою як в люстерко гляну Прірву побачу стрімку вогняну За греблею сонце сідає криваве Примари спливають з моєї уяви І стримувать боляче їх і нестерпно У лють перетворюють біль невичерпний Зриваю із себе всі маски й прикраси І замість обличчя жахлива гримаса Я перетворююся в світлі повні В химерну потвору і рветься назовні За греблею сонце сідає криваве Примари спливають з моєї уяви Стримувать боляче їх і нестерпно Вечір надворі ніч наступає В жилах почвари кров закипає Темнеє небо зіроньки вкрили Погляд мій бачиш оскаженілий В свічадо своє зазирну непомітно Воно віддзеркалить зворотний бік світла Вже сутінків час переходить у морок Здригаюсь і очі я зводжу угору В свідомості моїй кричать сотні звуків І дивні створіння хапають за руки Реальність змішалась з уяви імлою Важкі ланцюги я тягну за собою Полуда спадає з очей поступово Ніколи не буду собою я знову