Корені

Телефон зарядив плейлістом і спускаюся сходами. Ззовні снує Достобіса істот, що розтопчуть росток позитивних думок моїх. Знову. Втоплять його у струї нечистот. Я стурбований, стомлений стовп. Я — руїна. Частково — людина, частково — пустий генератор розмов. Мене втомлює чути між треками, або коли закінчиться плейліст Звуки пердіння російського репу з вулиць усіх українських міст. Мене дійсно дістало, що різними стали ментально, як Вінстон і Сталін. Питання, що далі постане на місці розвалин країни відсталої, як Пакистан? Та якось не схоже щоби перехожі цим були аж дуже стурбовані. Вони спаплюжені сунуть байдуже побити поклони ворожому боввану. Навряд чи вони є свідомими стосовно того, скільки поховано Зморених жертв і героїв нескорених в ґрунті, з якого ростуть їхні корені. Інакше як пояснити факт, що навіть ті, хто з АК в руках Воювали в Пісках, зупиняли війська ворогів досі не уникають того язика, На якому накази про страти й терор, заборони і вироки мому народу, Що довго спроможний на зло був добром відповісти, та зараз повинен хоробро Долати чуже, слати далі зажерливих блазнів імперії, що в розпростерті Обійми приймуть і у спину ножем колотимуть братську любов нам до смерті. Нестерпної люті, яку збережемо, допоки кайдани не будуть роздерті, Вогонь у пожежі хай переросте і залишить лиш попіл із тіл інтервентів. Ми діти країни-провінції, де замісить історії фікції, На цій території від праотців не громадяни, лиш мешканці. Але в кожній епосі знайдеш борців, науковців, політиків і митців, Що відродження нації взяли за ціль, благородній меті віддалися всеціло. Це цвіт України-Русі. Пів світу могилами їхніми всіяно. Розум не треба збагнути росію, засвоївши досвід, але, нажаль, досі Вдалось це не всім і звучать звідусіль малороси, ніби з нами не відбулося Голодомору і Соловків, дому "Слово" і розстрілів у Сандармосі. Люди, спраглі до чесної праці, пройшли рузкуркулення і депортації. Потім під прапором ката в ушанці наші прадіди мерли у шанцях. Ще упродовж століть окупації, ми потерпали від русифікації, Ця свобода дісталась нам дорого, дотепер вона зростає в ціні. Вона цінна життями бійців на війні, які там були забрані ворогом. Це забувати — ганебний цинізм, коли дивишся світ крізь вікно монітора У мирних містах під російські пісні, та це може змінитися дуже скоро. Нашим танкам потрібно побільше броні! Нашим людям — стійкіші корені! Щоб далі долати чуже, слати нахуй зажерливих блазнів імперії, що в розпростерті Обійми приймуть і у спину ножем колотимуть братську любов нам до смерті. Нестерпної люті, яку збережемо, допоки кайдани не будуть роздерті, Вогонь у пожежі хай переросте і залишить лиш попіл із тіл інтервентів.