Щастя неземне

Ніч, теплою стань І обійми її (її) Ті, що я люблю Очі, мов дві зорі (зорі) Нас обіймає теплом Наш лагідний вітер (вітер) Як же тебе я люблю! А я не вірю до сих пір У своє щастя неземне А я не вірю до сих пір Що любиш, любиш ти мене А я повірю лиш тоді У своє щастя неземне А я повірю лиш тоді Як поцілуєш ти мене (мене) Мить, саме ця мить Ти її лиш відчуй (відчуй) І серцем лови Не відпускай, рятуй (рятуй)! Знов обіймає теплом Наш лагідний вітер (вітер) Як же тебе я люблю! А я не вірю до сих пір У своє щастя неземне А я не вірю до сих пір Що любиш, любиш ти мене А я повірю лиш тоді У своє щастя неземне А я повірю лиш тоді Як поцілуєш ти А я не вірю до сих пір У своє щастя неземне А я не вірю до сих пір Що любиш, любиш ти мене А я повірю лиш тоді У своє щастя неземне А я повірю лиш тоді Як поцілуєш ти мене (мене)