Чаклун

У лісі-лісі темному сиділи упирі І з насолодой сперечались, як вони змогли Завести в хащі і згубить наївную людину Та й хто на скільки брехунець з них такий жахливий Хто з них розумний, а хто ні В кого палає діло Хто своє логово підмі А хто там срач насіяв Хто йолоп, в кого зуб болить Хто був у бабці Яги Та не побачили вони Хто ще був на галявині Дун, дун, дун Він чаклун! Він стучить до тебе в хату Дун, дун, дун! Виліпляє ляльку, трохи крові в тісто Дун, дун, дун Він чаклун! Не сподобалась йому мова упирінська І вирішив він кайф зламати їм, доколи місяць В небі як налисник сяє апетитно Надихає людям сіять зло, майже непомітно Дістав з кишені ляльку і голкою погладив Втикнув в живіт, шепнув коротке заклинання Що сталося у лісі, з щасливими упирями Живіт схватив усіх, розбіглися кущами І содрогався ліс від пуків упирінськіх До самого до ранку, до сонця попелистого! Дун, дун, дун Він чаклун! Він стучить до тебе в хату Дун, дун, дун! Виліпляє ляльку, трохи крові в тісто Дун, дун, дун Він чаклун! Дун, дун, дун Він чаклун! Він стучить до тебе в хату Дун, дун, дун! Виліпляє ляльку, трохи крові в тісто Дун, дун, дун Він чаклун! Дун, дун, дун Він чаклун! Він стучить до тебе в хату Дун, дун, дун! Виліпляє ляльку, трохи крові в тісто Дун, дун, дун Він чаклун!