Вогні

І вже майже опівніч, я не стану іншим Наповнене змістом незрозуміле місто У вуличній тиші літати затісно Я взяв би квитки, та, мабуть, вже пізно І знову сам на сам із голосом в голові Не знаходжу й пари слів на відповіді Я справді не знаю, чи правда, чи ні Є кінцева мета у моєму житті Я не знаходжу собі місця тут Вказує в нікуди прокладений маршрут Невже це важливо, куди усі йдуть Не розуміючи у чому суть? Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди як вогні Ми звикли літати і не помічати Нікого на висоті Так легко кохати, так важко чекати Коли ми на глибині Нічого втрачати, про що розмовляти Коли ми на самоті, ей Бо люди як вогні І вже вкотре до останку Ніч все далі веде, я, я Серед порожніх кварталів знов Зустрічаю п'яту ранку Я люблю, коли так спокійно Час повз мене тече Я набираю повні груди Видихаю повільно Я не знаходжу собі місця тут Загублений серед старих спокут Невже це важливо, куди усі йдуть Не розуміючи у чому суть? Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди як вогні Ми звикли літати і не помічати Нікого на висоті Так легко кохати, так важко чекати Коли ми на глибині Нічого втрачати, про що розмовляти Коли ми на самоті, ей Бо люди як вогні