Відтінки

Знаю я відтінки всіх твоїх думок Я пам'ятаю запах твого волосся Чи мені так здалося? Чи я справді зміг тебе відчути, мов себе? Мов себе Я просто лечу Мов над прірвою Я міг би знати Що таке любов Якби мені Її хоча б показали би І все ж з часом зрозумів Що себе я загубив Бо тебе полюбив В мене номер один Була тільки ти Вже сил немає йти І себе не зміг знайти Знову і знову чекаю Що зміни принесуть нам плоди І все ще по колу ми ходим Немов у нескінченній петлі Загубивсь я і ти Не відчуваю землі Для тебе вмер та живий Я просто лечу Мов над прірвою Я міг би знати Що таке любов Якби мені Її хоча б показали би Я думав це не шкодить, любов не наркотик Думав, що я знаю, яка та любов на дотик Вона робила виклик, але це не був мій поклик Вела у яму, як Алісу білий кролик Я це проходив, ніби ретро гру на рівні hard Навколо себе стільки бачив я наївних пар Любов – це коли ти спочатку десь на рівні хмар Потім падіння вільне, непревентивний удар Де любов? Де пил? Де жар? Де той ранок? Як гілка в Каннах, згодом японська дорама То була анестезія, правда зараз Чорна Мамба Отруйна та гаряча, наче магма Квитки в життя, та світло, як у кіно Думав додивимось, тепер і оk, і no Та мені норм, забуваю відтінки думок І лечу в нову любов Я просто лечу Мов над прірвою Я міг би знати Що таке любов Якби мені Її хоча б показали би